лишайник
ЛИША́ЙНИК, а, ч.
Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі.
Прозелень в очах Стадницького схожа на потріскані в час дозрівання цятки лишайників, що виростають на старих воротях чи хвіртках (М. Стельмах);
Шукачі рушили вниз. Минали сині плодові дерева, чорно-зелені чагарі, блискучі тремтливі лишайники, що покривали верхів'я горбів (О. Бердник);
Закарпаття, гори ставали могутніші, а разом і більш голі. Їхні хребти вкриті чорницею та каменем, поцяткованим психоделічним лишайником: салатовим, оранжевим, фіолетовим (Любко Дереш);
З деяких видів лишайників виробляють фарбу й особливу речовину – для хімічної промисловості (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лишайник — лиша́йник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лишайник — -а, ч. Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лишайник — ЛИША́ЙНИК (нижча рослина, що складається з гриба та водорості й росте на камінні, корі дерев, на землі), ЛИША́Й. Лишайники є своєрідною групою рослин... Словник синонімів української мови
- лишайник — ЛИША́ЙНИК, а, ч. Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі. У вологих, затінених місцях мох і лишайники можуть вкривати камінь, пень або стовбур дерева з усіх боків (Наука.. Словник української мови в 11 томах