1. Словник української мови у 20 томах

лов

ЛОВ, у, ч.

1. кого, чого і без дод. Те саме, що ло́влення.

На вiльних землях зорганiзованi були на втiкачiв лови (М. Коцюбинський);

– Таж там [у тихій заводі ] найліпше місце для лову! – стріпував Святогор свої кучері (Н. Королева);

Співаючи пісню, скоріше, мугикаючи собі під ніс, я брів попід гаткою, вибираючи зручне місце для лову риби (О. Бердник);

– Панове! Кабана сюди не привели, ловів не буде (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

2. Те, що виловлене; вилов (у 2 знач.).

Лов винагородив рибалок. За добу виповнили вони баркас по борти (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лов — лов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лов — -у, ч. 1》 кого, чого і без додатка. Те саме, що ловлення. На лов — на полювання, риболовлю. 2》 Те, що виловлене; вилов (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лов — ВИ́ЛОВ (те, що виловлене), ЛОВ. Шхуна забирала в морі вилов із шаланд (М. Трублаїні); Лов винагородив рибалок (З. Тулуб). Словник синонімів української мови
  4. лов — ЛОВ, у, ч. 1. кого, чого і без додатка. Те саме, що ло́влення. — Щасливого лову! — кивала вона головою рибалці (Коцюб., II, 1955, 303); Ген-ген по берегу біліє самотня рибальська хатина, де кочує риболовецька бригада в сезон лову (Гончар, Тронка, 1963... Словник української мови в 11 томах