1. Словник української мови у 20 томах

ловля

ЛО́ВЛЯ, і, ж., рідко.

Те саме, що ло́ви.

Не тоді собак годувать, як на ловлю йти (прислів'я);

Ну, і вдалась же йому [Леонові] тота ловля так, що ліпше й годі! (І. Франко);

Єдиною його [Чарлза Лі] утіхою і пристрастю була ловля лососів (В. Чемерис);

– Жінко моя люба, дорого ж мені стала та рибна ловля, що на неї я тебе запросив! (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ловля — ло́вля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ловля — -і, ж. Те саме, що лови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ловля — Лови, ловитва, див. облов Словник чужослів Павло Штепа
  4. ловля — ЛО́ВЛЯ, і, ж. Те саме, що ло́ви. Не тоді собак годувать, як на ловлю йти (Номис, 1864, № 7778); [Терещенко:] Одна щука на живець — хіба це ловля?.. (Корн., II, 1955, 342); Діти все ще возилися з котом, тобто спускали його згори в долину на ловлю щурів (Ков., Світ.., 1960, 38). Словник української мови в 11 томах