логотека

ЛОГОТЕ́КА, и, ж.

Зібрання слів певної мови з даними про словозмінну систему; зібрання текстів, у яких зафіксовано ці слова.

Їхнє [вчених] чаклунство було ще більшою таємницею, ніж логотека Безсмертного, бо вони обслуговували життєві функції Бога-Отця (М. Руденко);

У Гетеборзькому університеті створено шведську логотеку, завданням якої є збирання й зберігання текстів на машинних носіях, а також матеріалів, одержуваних під час оброблення цих текстів (з наук. літ.).