1. Словник української мови у 20 томах

ложниця

ЛОЖНИ́ЦЯ, і, ж., заст.

Спальня.

Підчаший .. налив князеві другу [чарку] й поніс її на срібному підносі у великокняжу ложницю (Юліан Опільський);

Удосвіта, як челядь залишила ложницю, а зболена мати здрімнула там-таки, біля слабого, стара взяла з собою ніж, бесагу і вийшла з терема (Д. Міщенко);

Високі свічі в срібному трисвічнику горіли в княжій ложниці до глибокої ночі (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ложниця — Ло́жниця: — жінка, з якою розділяють ложе [51] Словник з творів Івана Франка
  2. ложниця — ложни́ця іменник жіночого роду спальня рідко Орфографічний словник української мови
  3. ложниця — -і, ж., діал. Кімната для спання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ложниця — СПА́ЛЬНЯ (кімната для спання), СПОЧИВА́ЛЬНЯ, ВІДПОЧИВА́ЛЬНЯ заст., ОПОЧИВА́ЛЬНЯ заст., ПОЧИВА́ЛЬНЯ заст., ЛОЖНИ́ЦЯ (ЛІЖНИ́ЦЯ) заст.; ДОРТУА́Р заст. (загальна спальня для вихованців закритих навчальних закладів). — Ой, втомилась я, піду трошки охолону. Словник синонімів української мови
  5. ложниця — ЛОЖНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Спальня. Підчаший.. налив князеві другу [чарку] й поніс її на срібному підносі у великокняжу ложницю (Оп., Іду.., 1958, 574). Словник української мови в 11 томах
  6. ложниця — Ложни́ця, -ці ж. Спальня. (Молоду) в ложницю повели. К. Бай. 35. Словник української мови Грінченка