1. Словник української мови у 20 томах

лорд

ЛОРД, а, ч.

1. Англійський спадковий дворянський титул, що його надає король аристократам, а також особа, яка має цей титул.

Вже третій день ходить до мене один лорд і все дає мені за сю книжку ціну – ну, правда, тричі більшу від тільки що призначеної мені (Леся Українка);

– Якийсь англiйський лорд сказав, що вiн усе життя боровся з собою, щоб стати порядного людиною (П. Загребельний);

На “Хемпширі” загинув англійський військовий міністр, лорд Кітченер (М. Трублаїні);

* У порівн. Йому [ослику] так скучно, як англійському лорду, що бачив весь світ (М. Коцюбинський).

2. Член верхньої палати парламенту Великої Британії.

В 1892 р. він [Гладстон] поставив наново проект на обговорення парламенту і добув для нього більшість у палаті громад, але палата лордів рішуче йому спротивилася (І. Крип'якевич);

Лорд Мерфі, на цілу Англію уславлений меценат медицини, славнозвісна політична постать, найстаріший у палаті лордів і почесний член Королівського медичного товариства, тяжко зомлів... (Ю. Смолич);

* У порівн. Лиса потвора у футболцi .. поважно киває головою офiцiантовi, одягненому мов лорд з палати лордiв (І. Роздобудько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лорд — лорд іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лорд — ЛОРД – МІЛОРД Лорд, -а. Спадковий титул вищого дворянства в Англії, а також особа, яка носить цей титул; член верховної палати англійського парламенту: титул лорда, палата лордів. Мілорд, -а. Ввічливо-шанобливе звертання в англійців до чоловіка з привілейованих класів. Літературне слововживання
  3. лорд — -а, ч. 1》 Англійський спадковий дворянський титул, що надається королем аристократам, а також особа, що має цей титул. 2》 Член верхньої палати англійського парламенту. Палата лордів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лорд — Вельможа (англійський), див. пер Словник чужослів Павло Штепа
  5. лорд — (англ. lord, від староангл. hlaford – охоронець, захисник хліба) 1. За середньовіччя в Англії великий феодал. Пізніше спадковий титул представників англійського вищого дворянства. 2. Титул, пов’язаний з деякими високими офіційними посадами у Великобританії (напр., лорд-канилер). Словник іншомовних слів Мельничука
  6. лорд — Англ. титул перів королівства, тобто світських та духовних членів Палати лордів (баронів, віконтів, графів, герцоґів, маркізів, князів, єпископів та ін.); також частина титулу деяких високих чиновників; іноді почесний титул. Універсальний словник-енциклопедія
  7. лорд — Лорд, -да; ло́рди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лорд — ЛОРД, а, ч. 1. Англійський спадковий дворянський титул, що надається королем аристократам, а також особа, що має цей титул. Вже третій день ходить до мене один лорд і все дає мені за сю книжку ціну — ну, правда... Словник української мови в 11 томах