лорнетка
ЛОРНЕ́ТКА, и, ж., розм.
Те саме, що лорне́т.
Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Леся Українка);
– Іліон у полум'ї, – гугнявив монах у шовковій робі з обличчям римського аристократа, недбало граючись лорнеткою (З. Тулуб);
Лорнетка, що висіла в неї на грудях і якою Старицька-Черняхівська раз у раз користувалась, надавала їй панського вигляду (Б. Антоненко-Давидович);
– Як приємно давати радість простому народові! – сказала розчулена панночка, дивлячись крізь лорнетку на дівчат (О. Іваненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лорнетка — лорне́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лорнетка — -и, ж., розм. Те саме, що лорнет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лорнетка — МОНО́КЛЬ (кругле оптичне скло для одного ока, що вставляється в очну западину і використовується замість окулярів); ЛОРНЕ́Т, ЛОРНЕ́ТКА розм. (скло в оправі, яким користувались перев. у дворянських колах). Словник синонімів української мови
- лорнетка — ЛОРНЕ́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що лорне́т. Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Л. Укр., IV, 1954, 113); — Як приємно давати радість простому народові! — сказала розчулена панночка, дивлячись крізь лорнетку на дівчат (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 25). Словник української мови в 11 томах