лось
ЛОСЬ, я, ч.
Парнокопитий ссавець родини оленевих, самці якого мають великі лопатоподібні роги.
Заскочений нагло сохатий (лось) прикипав на галявині, спаралізований жахом (І. Багряний);
Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках (Є. Гуцало);
І зирнув лось на нас, людяк, сумними очищами, і заревів тужно, у два голоси, аж мороз по шкірі (В. Дрозд);
Лосі поширені у лісах Євразії та Північної Америки (з навч. літ.);
* У порівн. Михайлик – парубійко прездоровий і лагідний, як лось (О. Ільченко);
Все грає сяйвом сонця молодого, Де глиця в росах, наче сивий лось (Д. Павличко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лось — лось іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лось — [лос'] -с'а, ор. -сеим, м. (на) -с'у/-сеив'і, мн. -с'і, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- лось — -я, ч. Велика тварина родини оленячих із лопатоподібними рогами у самців. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лось — Я, ч. 1. Кремезний чоловік. 2. Повний дурень. Лось рогатий. Словник сучасного українського сленгу
- лось — (-я) ч.; крим., мол. 1. несхвальн. Дурний, аґресивний, примітивний молодий чоловік. БСРЖ, 22; КСМС. 2. Масивний, фізично сильний чоловік. ПСУМС, 41; ЯБМ, 1, 519. Словник жарґонної лексики української мови
- лось — Найбільший ссавець із родини оленів; заселяє болотяні ліси Пн. Євразії та Пн. Америки; вис. у холці бл. 2,5 м, маса бл. 825 кг, довж. тіла бл. 3 м; цінне м'ясо, об'єкт полювання. Універсальний словник-енциклопедія
- лось — ЛОСЬ (велика тварина родини оленячих із гіллястими рогами в самців), СОХА́ТИЙ у знач. ім., рідше. Широка наша батьківщина.. Джейран, кабан і лось-рогач, Цитрина й клюква-журавлина, І над усім отим — людина! (М. Словник синонімів української мови
- лось — ЛОСЬ, я, ч. Велика тварина родини оленячих з лопатоподібними рогами у самців. Папа, як їздив в Колодяжне, то вбив лося і взяв собі роги (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- лось — Лось, -ся м. Лось. Здоровий, як лось. ум. ло́сенько. Чого лосенько, чого душенько меж горами лежить? Рк. Макс. Словник української мови Грінченка