лотра
ЛО́ТРА, и, ж., діал.
Розпусниця.
Вона городська лотра (Сл. Б. Грінченка);
Якщо людина в цiлому (кожна!) – одна велика в'язниця, то, звичайно, ранiше та лотра мешкала в нiй десь у найдальшiй камерi (О. Забужко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me