1. Словник української мови у 20 томах

лудити

ЛУДИ́ТИ¹, джу́, ди́ш, недок., що.

Наносити олив'яне покриття на поверхню виробів з металу.

В кузні .. козак із сергою у вусі щось лудив (П. Панч);

Умів [Никін] шити чоботи і кожухи, був непоганим теслею і муляром, робив відра й вагани, вмів паяти і лудити (Є. Доломан).

◇ (1) Луди́ти о́чі чиї – дурити, обманювати кого-небудь, приховувати правду від когось.

Слухають одного з тих, що цілими десятиріччями .. обдурювали їх, залякували, лудили їхні очі (Остап Вишня).

ЛУДИ́ТИ², ів, мн. (одн. луди́т, а, ч.; луди́тка и, ж.).

Учасники стихійних робітничих виступів в Англії у другій половині XVIII – на початку XIX ст. проти запровадження в промисловості машин, що витісняли ручну працю й збільшували кількість безробітних.

1814 року в Англії страчено 15 лудитів – робітників, які ламали машини, оскільки їхнє впровадження призводило до безробіття й зменшення оплати праці (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лудити — луди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лудити — -джу, -диш, недок., перех. Наносити олив'яне покриття на поверхню виробів з металу. Лудити очі кому, чиї — казати неправду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лудити — 1. лужити, вилуджувати, вилудити, повилуджувати, злуджувати, злудити, позлуджувати, налуджувати, налудити, поналуджувати, полуджувати, полудити, улуджувати, улудити, повлуджувати 2. це приваблювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. лудити — Оббріхувати, ошукувати; вабити Словник застарілих та маловживаних слів
  5. лудити — луди́ти о́чі кому, чиї. Дурити, обманювати кого-небудь, приховувати правду від когось. Слухають одного з тих, що цілими десятиріччями .. обдурювали їх, залякували, лудили їхні очі (Остап Вишня). Фразеологічний словник української мови
  6. лудити — Луди́ти, луджу́, лу́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лудити — ЛУДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. Наносити олив’яне покриття на поверхню виробів з металу. В кузні.. козак із сергою у вусі щось лудив (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250). ◊ Луди́ти о́чі кому, чиї — говорити неправду. Обдурювали [націоналісти] їх, залякували, лудили їхні очі (Вишня, І, 1956, 298). Словник української мови в 11 томах
  8. лудити — Луди́ти, -джу, -диш гл. Привлекать, приманивать, заманивать. Вх. Зн. Вх. Уг. 250. До світлиці уступає молодець хороший, жвавий, вус маленький, око каре, волос красний кучерявий, а личенько таки лудить, хоч го трошки снядь присіла. Федьк. І. 127. Словник української мови Грінченка