луснути

ЛУ́СНУТИ, ну, неш, док.

1. Однокр. до лу́скати.

Жартуй, глечичок, поки не луснув (приказка);

Ось щось злегка луснуло – наче перервалася нитка (Панас Мирний);

Потім я луснув дверми і вийшов, лишаючи його [урядовця]з доктором Ріпецьким (А. Чайковський);

Алі відчув, ніби щось луснуло, щось тріснуло над його головою (Ю. Логвин).

2. перен. Зазнати повної невдачі, краху.

Він тільки знав, що його сподіванки на додаткові дві тисячі луснули (Олесь Досвітній);

Кінець! Луснули всі його плани і мрії (З. Тулуб);

// Витратити, змарнувати (про гроші).

А після пиячили порядно по черзі. Цілі три копійки луснули, як і не було (У. Самчук).

3. кого, що і без прям. дод., фам. Сильно вдарити кого-, що-небудь об щось.

Дід Панас луснув щуку по голові довбешкою (І. Нечуй-Левицький);

Надкусить [Валя] кислу сливу і лусне нею об дерево (С. Васильченко);

Я .. побачив, як Рута луснула Яся торбинкою по голові, а в торбинці були, певно, дуже мудрі книжки, бо Ясь теж скрутився (Ю. Винничук);

Гельмут узяв зі столу кришталевий дволітровий графин .. і луснув таємного агента по голові (В. Кожелянко).

◇ Грім би тебе́ (його́, її́ і т. ін.) вда́рив (поби́в, приби́в, лу́снув ясе́нний) див. грім;

Лу́скати / лу́снути від (зі, зо) смі́ху див. лу́скати;

(1) Лу́снути зі зло́сті (з се́рця) – дуже розсердитися.

– Нехай тоді Олекса узнає, що я йому родич: сказиться, лусне з серця!.. (С. Васильченко);

Здуріти можна: ти відбив у Філіпа дівчину! Оце здорово! Та він просто лусне зі злості! (О. Авраменко, В. Авраменко);

Терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється див. терпе́ць;

(2) Хоч [ти] лу́сни:

а) за будь-яких обставин, умов; неодмінно, обов'язково.

– Як же поляже кармазин, тоді дочку нам подавай, хоч лусни! Не сховаєшся од нас (П. Куліш);

Недовго думаючи, він вирвав із розетки телефонний шнур: а тепер кричи, хоч лусни! (Г. Тарасюк);

Катерина швидше би зібралася, але ті Людчині заколки... Стоять перед очима, хоч лусни (Люко Дашвар);

б) (із запереч. дієсл.) незважаючи ні на які старання, зусилля; ні за яких умов, обставин; нізащо.

– Ніяка собака до помочі не стала, хоч ти лусни (Дніпрова Чайка);

– Не пущу! Хоч ти тут лусни! (Я. Мамонтов);

– Більше того, що дають наші прилади, вони не дадуть, хоч лусни (Ю. Шовкопляс);

А в Котьки, хоч ти лусни, жодного ніде в селі родича (В. Нестайко);

(3) Щоб він (ти, вона́ і т. ін.) лу́снув <�Щоб вона́ [тобі́, їй і т. ін.] лу́снула> – лайливий вираз незадоволення ким-, чим-небудь.

[Хівря:] П'є та й піє, як той павук, щоб він вже луснув йому!.. (М. Кропивницький);

– А щоб ти луснула була ще маленькою! (Т. Осьмачка);

– Зараз принесу, бодай тебе пранці з'їли, щоб ти їв і не наїдався, щоб тебе розірвало, щоб ти луснув був маленький! (О. Довженко);

Щоб я провали́вся (скази́вся, лу́снув і т. ін.), див. я²;

(4) Як не лу́сне, зневажл. – гладкий, товстий і т. ін.

– Поглянь на нього, чорнобородого – як не лусне! (О. Донченко);

// зі сл. мо́рда, пи́ка і т. ін. сита, гладка, велика і т. ін.

Морда як не лусне (прислів'я);

“Шия в нього – хоч обіддя гни, пика – як не лусне..!” – кажуть про нього [Федора] дворові (Панас Мирний).