льодовий

ЛЬОДОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до лід.

Льодова бурулька, танучи на слизькому вітті, капнула йому за шию пекучою дрібною кулькою (Є. Гуцало);

– У мирні часи ми читали й чули про так звані льодові юшки, тобто про юшки, до яких додають лід (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// Вкритий шаром льоду.

Зоря заглянула в вікно Крізь шибку льодову (М. Рильський);

З палуби пароплава стежили за човном і одночасно за тим, як по полю льодовому наближались дві людські постаті (М. Трублаїні);

Шкіра схолодніла, і вода задержувалася; скоро вже льодова кора стала (В. Барка);

Звертаю на обочину. Тут сніг незайманий, покритий льодовою кіркою (Є. Доломан);

// Признач. для використання в місцевості, вкритій шаром льоду.

Негода, злюща зав'юга, крижаний вітер і нестача льодових гачків змусили сміливців повернутися з півдороги (із журн.).

2. Дуже холодний.

Льодова вода голками пройшлась по Соломіїному тілу (М. Коцюбинський);

Коли серед зими доводилось брьохатись в льодовій воді біля керченських берегів, пробираючись із Тамані на півострів у розвідку, – тоді нічого, навіть нежить не вхопив (О. Гончар);

// Сповнений неприязні, холодної байдужості.

Краще стриматись, залізний спокій, льодове мовчання, повна, вбивча ігнорація (У. Самчук);

Коли ж часом ненавмисно погляне на їх [дітей] тими льодовими очима, – так і пориває шугнути на піч (С. Васильченко).