людство

ЛЮ́ДСТВО, а, с.

Усі люди землі, рід людський, людське суспільство.

Протягом своєї історії людство створило немало пам'яток усної народної творчості (з наук. літ.);

Забруднення повітря посідає сьоме місце серед загроз для здоров'я людства (з газ.);

// Люди, які зараз живуть на землі або є сучасниками певної особи чи якоїсь знаменної події.

– Тільки ж, коли ти мене своїм батьком називала, не братерськи ти себе до всього створеного рівняла. Але себе понад рештою людства вивищувала (Н. Королева);

Нині людству все зрозуміле: сонце стало магмою, дощ – водою, громи –– відгомоном електричних розрядів (Р. Іваничук);

Члени трибуналу, присуджуючи до неволі, так щедро роздавали роки, що коли б це залежало від них, людство стало б безсмертним (А. Дімаров);

* Образно. Людство ходить навшпиньки, щохвилини обминаючи свою смерть (Л. Костенко);

// з означ. Велика кількість людей, об'єднаних певними позитивними ознаками.

Над юрмою майоріли нашвидкуруч намальовані плакати: “Повернемо оленів на історичну батьківщину!”, “Іван Оленін – ворог прогресивного людства!” (І. Роздобудько);

Собор перетворився на гору каміння, і тільки обпалені тепловими променями статуї Івана Богослова, Пресвятої Богородиці та Розп'яття Христове з ангелами вистояли, вселяючи надію людству на спасіння (з газ.).