1. Словник української мови у 20 томах

ляскучий

ЛЯСКУ́ЧИЙ, а, е.

Який сильно лящить.

Діти реготались ляскучим сміхом на ввесь садок (І. Нечуй-Левицький);

Залунав ляскучий, мов свисток, паровозний гудок (С. Чорнобривець);

Звідкись сипонуло дітлашні, добряче обдертої й замурзаної, діти, хоч були худенькі й дрібненькі, голоси мали навдивовижу ляскучі (П. Загребельний);

Вона стригла нігті – з різким, ляскучим звуком: як завжди, кравецькими ножицями – манікюрних у них в домі не водилося (О. Забужко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ляскучий — ляску́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ляскучий — ЛЯСКИЙ, ляскотливий, тріскотливий, тріскучий, бахкучий; З.П. ГОЛОСНИЙ, крикливий. Словник синонімів Караванського
  3. ляскучий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  4. ляскучий — -а, -е. Який сильно лящить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ляскучий — ЛЯСКУ́ЧИЙ, а, е. Який сильно лящить. Залунав ляскучий, мов свисток, паровозний гудок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 175); Ляскучі голоси дівчат зливалися з охрипшими заводами п’янюг (Мирний, III, 1954, 272). Словник української мови в 11 томах