лівацький

ЛІВА́ЦЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до лівака (у 1, 2 знач.), лівацтва.

– Слухай, Коломійцю, дівчина тільки висловила бажання стати медиком, а ти вже тягнеш її на стежку найнебезпечнішого лівацького ухилу в медицині (Ю. Смолич);

– Цікаво, де вони тепер свої зборища та вистави влаштовувати стануть? Бо до себе ми їх і на милю не підпустимо, між нами для всякої лівацької зарази місця нема (І. Нижник);

Після поразки лівацьких заколотів у Німеччині й Угорщині у 1919 р. російським комуністам довелося розпрощатися з надіями на революцію в Західній Європі (з наук. літ.).

2. Стос. до лівака (у 3 знач.).

Правдою було тільки те, що він дійсно займався боксом – свою лівацьку правобічну стійку він показував бездоганно (Ю. Андрухович).