1. Словник української мови у 20 томах

ліжниця

ЛІЖНИ́ЦЯ, і, ж., заст.

1. Спальня.

Королева розплющила очі й спинила погляд на Беаті, що стояла біля заслони в ліжницю (Н. Королева).

2. Ліжко, постіль.

Прибіг [воєвода] до світлиці, упав до ліжниці, Відкинув запони рукою (М. Старицький);

І от Іван Іванович вже лежить на своїй сюрпризній ліжниці і читає останній номер “Правды” (М. Хвильовий);

Я безсило відкинувся на ліжницю й розслаблено розплющився (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліжниця — ліжни́ця іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. ліжниця — -і, ж., діал. 1》 Кімната для спання. 2》 Ложе, постеля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ліжниця — ЛІ́ЖКО (меблі для лежання), ЛІЖНИ́ЦЯ заст.; КО́ЙКА (підвісна постіль із парусини на пароплаві); ТАПЧА́Н, ЛЕЖА́К (дерев'яне ліжко без спинок перев. на відкритому повітрі, на пляжі). Словник синонімів української мови
  4. ліжниця — ЛІЖНИ́ЦЯ, і, ж., заст. 1. Спальня. 2. Ліжко, постіль. Прибіг [воєвода] до світлиці, упав до ліжниці, Відкинув запони рукою (Стар., Вибр., 1959, 111). Словник української мови в 11 томах
  5. ліжниця — Ліжни́ця, -ці ж. 1) Спальня. 2) Ложе, постель. Після обіда спровожують обох молодих в комору на ліжницю, котру дружби стараються зробити як тільки можна недогодну, щоб погано було лежати. О. 1862. IV. 37. Словник української мови Грінченка