лізгольд

ЛІЗГО́ЛЬД, у, ч.

Форма земельної оренди в середньовічній Англії.

Поширився перехід копігольду на лізгольд – короткотермінове користування землею (з наук. літ.);

Лізгольд почав розвиватися в пізнє середньовіччя, коли з ліквідацією панського заорювання лорди манору стали практикувати здавання в оренду свого домена (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лізгольд — лізго́льд іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лізгольд — -у, ч. 1》 Форма земельної оренди у середньовічній Англії. 2》 Володіння на правах оренди; орендована власність. Великий тлумачний словник сучасної мови