ліктик
ЛІ́КТИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до лі́коть 1.
Вона сперлася на ліктик і хотіла була замислитися (Марко Вовчок);
Євграф узяв її за ліктик і повів коридором, наче боявся, що юне дівча зіб'ється із заданого курсу (О. Чорногуз);
Усе як годиться: “чоловік” ніжно підтримував “дружину” під ліктик (І. Роздобудько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ліктик — лі́ктик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ліктик — -а, ч. Зменш.-пестл. до лікоть 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ліктик — ЛІ́КТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лі́коть 1. Вона сперлася на ліктик і хотіла була замислитися (Вовчок, Вибр., 1937, 96). Словник української мови в 11 томах
- ліктик — Лікоть, -ктя м. = локіть. Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть. Ном. № 7018. Паноче, чого в вас такий малий лікоть? Ном. № 10552. ум. ліктик. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Г. Барв. 530. Словник української мови Грінченка