лімб
ЛІМБ, а, ч.
1. Диск з поділками на градуси у кутомірних приладах.
Основними частинами теодоліту є лімб з кутовими поділками й зорова труба для точного наведення на репери (з навч. літ.);
Перед зніманням пробної стружки рекомендовано сумістити нульову поділку лімба з рискою нерухомого диска (з навч. літ.);
// астр. Видимий край диска Місяця, Сонця чи планети в проекції на небесну сферу.
Лімб сонця.
2. рел. У католицизмі – місце перебування душ неохрещених дітей після смерті.
2007 р. у висновку Міжнародної богословської комісії при Ватикані вчення про лімб було оголошене богословською думкою, що її більше не підтримує вчительський уряд Церкви (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лімб — лімб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лімб — -а, ч. Диск із поділками на градуси у кутомірних приладах. || Вузький край чого-небудь. Лімб сонця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лімб — (від лат. limbus – облямівка) кільце (чи диск) для відліку величин кутів на кутомірних інструментах (напр., теодоліті). Словник іншомовних слів Мельничука
- лімб — ЛІМБ, а, ч. Диск з поділками на градуси у кутомірних приладах. Перед зніманням пробної стружки рекомендується сумістити нульову поділку лімба з рискою нерухомого диска (Токарна справа, 1957, 136); // Вузький край чого-небудь. Лімб сонця. Словник української мови в 11 томах