1. Словник української мови у 20 томах

лінчування

ЛІНЧУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. лінчува́ти.

Лінчування, самосуди, позасудові страти під час війни, убивства на замовлення – вироки, які не скасуєш, на які не подаси апеляцію (Г. Пагутяк);

Було не до мене і не до лінчування за вірші (М. Матіос).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лінчування — лінчува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лінчування — -я, с. Дія за знач. лінчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лінчування — лінчува́ння в США – самосуд, звіряча розправа без слідства й суду над неграми та прогресивно настроєними білими; метод терористичної діяльності ку-клукс-клану та інших реакційних елементів. Від прізвища плантатора-расиста 18 ст.Ч. Лінча. Інша назва – суд Лінча. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. лінчування — Лінчува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лінчування — ЛІНЧУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лінчува́ти. А ось газети — американські.. Зубожіння мас, розорення фермерів, лінчування, самогубства (Наука.., 5, 1951, 3). Словник української мови в 11 томах