ліцеїст
ЛІЦЕЇ́СТ, а, ч.
Учень ліцею.
Молодий прилизаний студент-ліцеїст в довгому білому кітелі з шашкою підійшов до якоїсь пухлої панночки, урочисто розшаркався перед нею і закликав на танок (М. Івченко);
Яким жалюгідним здався б наш провінціал юним паризьким ліцеїстам, що вже в п'ятнадцять років уміють увійти до кав'ярні з такою гідністю! (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля);
Ліцеїсти мають право користуватися бібліотекою університету (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ліцеїст — ліцеї́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ліцеїст — -а, ч. Вихованець ліцею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ліцеїст — Ліцеї́ст, -та; -ї́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ліцеїст — ЛІЦЕЇ́СТ, а, ч. Вихованець ліцею. Мрії про вольність.. були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст (Рильський, III, 1956, 172); Федір Матюшкін був єдиним ліцеїстом, який став моряком (Видатні вітч. географи.., 1954, 67). Словник української мови в 11 томах