лієчка
ЛІ́ЄЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до лі́йка¹ 1, 2.
Де оком кинеш, зяяли величезні вирви й малі “лієчки” від дрібніших бомб... (І. Багряний);
Дівчата у фартухах щось заклопотано мудрують над різними скляними лієчками і колбами (О. Гуреїв);
Іде заєць на город, Набрав води повен рот, Він капусту поливає, В нього лієчки немає (П. Воронько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лієчка — лі́єчка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири лі́єчки Орфографічний словник української мови
- лієчка — -и, ж. Зменш.-пестл. до лійка I 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лієчка — ЛІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лі́йка¹ 1, 2. Дівчата у фартухах щось заклопотано мудрують над різними скляними лієчками і колбами (Гур., Через намети, 1961, 64); Іде заєць на город, Набрав води повен рот, Він капусту поливає, В нього лієчки немає (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 14). Словник української мови в 11 томах
- лієчка — Лієчка, -ки ж. ум. отъ лійка. Словник української мови Грінченка