магараджа
МАГАРА́ДЖА, і, ч.
В Індії до 1956 р. – титул князя високого рангу, якому підкорялося кілька інших князів, а також особа, що мала цей титул.
Колись навіть сам великий магараджа не мав би права одружитися з дочкою Джоші, бо князі та царі належать до касти воїнів – куди їм до брахманів! (М. Дашкієв);
До шатра правительки наблизився багатий мандрівний гість – розкішний індуський магараджа. Не сходячи з коня, привітав тиранку, приклавши руку до серця (О. Бердник);
Він притулив складені долоні до чола, на якому чорніла родимка індійського магараджі (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магараджа — магара́джа іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- магараджа — -і, ч. В Індії до 1956 р. – титул князя високого рангу, якому підкорялося кілька інших князів, а також особа, що мала цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магараджа — магара́джа, махара́джа (санскр. – великий володар) титул князя високого рангу в Індії. Існував до ліквідації князівств (1956 p.). Словник іншомовних слів Мельничука
- магараджа — В Індії володар, що правив самостійно. Універсальний словник-енциклопедія
- магараджа — Магараджа́, -джі́, -дже́ю, -ра́джо! -ра́джі, -ра́дж і -ра́джів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- магараджа — МАГАРА́ДЖА, і, ч. В Індії до 1956 р. — титул князя високого рангу, якому підкорялося кілька інших князів, а також особа, що мала цей титул. Словник української мови в 11 томах