маестро

МАЕ́СТРО, невідм., ч.

1. Шаноблива назва видатного музиканта, композитора, художника і т. ін.

Як то тепер Ліда з музикою? Певне, частіше співає дуети з Маусіком, ніж виграває твори величних маестро? (Леся Українка);

А, може, якийсь з давніх знайомих її, маестро, теж робить турне, як і вона (Іван Ле);

– Наш друг Луїджі Гріті замовляв у маестро Челліні монети його величності Сулеймана (П. Загребельний);

Верді вважають майстром психологічної музичної драми. На творах маестро відточується вокальна техніка співаків і можна судити про професійну майстерність артистів (з газ.);

// Звертання до такої особи.

– Браво, маестро! Тепер ми включимо до нашої програми нові розділи (Я. Качура);

– Маестро! фокстрот!! – гукав хтось на всю залу. Знову зірвалися пари, і знову гула веремія (І. Багряний);

– Вибачте, маестро, що я вас потурбувала. Я давно вже хотіла з вами зустрітися (Ю. Винничук).

2. Звання, що надається видатним майстрам-шахістам у деяких країнах.

Переможцям головних турнірів стали (вперше в історії шахів) присвоювати спортивне звання маестро (із журн.);

// Особа, що має таке звання.

Я вам готовий дати форою й ферзя, але й тоді я вийду переможцем. Бо й великий маестро Капабланка не міг перемогти модерніста Рет (М. Хвильовий);

Автомат цей [механічний ґроссмейстер] у різні часи обслуговували різні шахісти, а віденський маестро Альґаєр навіть, кажуть, обіграв самого Наполеона (Ю. Іздрик).