мазепинка

МАЗЕ́ПИНКА, и, ж.

Головний убір вояків Українсько-галицької армії та Українських січових стрільців.

Сотник одразу ж, немов перевтілюючись, чітко прикладає долоню до дашка мазепинки й елегантно віддає шану: – Кланяюсь! – хвацько клацає закаблуками (Б. Антоненко-Давидович);

Я з неприхованим захопленням дивився на вмундироване в сірі нові шинелі й мазепинки військо (Р. Іваничук);

На вулицях гамiрно, товпляться в квiтчастих шалях, капелюхах, мазепинках, баранкових i заячих шапках, над усiм – рик дзвонiв, галас дiтиськ, прапори (Р. Андріяшик);

Бумблякевич побачив чималий гурт військових у зелених і чорних уніформах. Одні мали на головах мазепинки, інші – капелюхи із когутячими перами (Ю. Винничук).