майоріти

МАЙОРІ́ТИ, майори́ть і рідко майорі́є, недок.

1. Невиразно виднітися вдалині; маячити (див. мая́чи́ти¹).

І розходяться, клубочаться тумани, Вдалині Трипілля майорить... (М. Нагнибіда);

Уже в степу багаття догора, над чорним полем ледве майоріє... (І. Гончаренко);

Було ще рано, та на взліссі Діброви до самого Хрещатого Яру вже майоріли яскраво гаптовані сорочки, темні ногавиці (І. Білик);

Неподалік майоріла схожа на великий і погано заструганий олівець споруда телецентру (А. Кокотюха).

2. Те саме, що мигті́ти 1.

А квіток – так і рябіють, метелики так і майорять (А. Тесленко);

Здавалось – цілий світ у водах, між купав, Тремтів і майорів, одбившися яскраво (М. Рильський);

На красунях майоріли дивні вбрання (О. Ільченко);

Я озирнувся: чимало людей стояло з непокритими головами, а повітря над ними майоріло шапками (І. Муратов);

Замріяно дорога майорить І манить око і за обрій вабить, Де силует видніє (В. Стус);

На мурах – всіма барвами майорять козацькі жупани (В. Чемерис).

3. Коливатися під дією вітру.

Усе лякало нас: трава, що тихо майоріла, і гаю дальнього стіна, що в заході горіла (Леся Українка);

Майорять під морозним вітром червоні знамена (О. Довженко);

Її червона, у синю квітку хустка весь час майоріла попереду. Бігала швидко й не втомлювалась (Ю. Мушкетик);

Повсюди майорять імператорські прапори. Досить часто зустрічаються військові в парадних мундирах (Д. Білий).