макроконтекст

МАКРОКОНТЕ́КСТ, у, ч., лінгв.

Текстове оточення досліджуваної одиниці, яке дає змогу встановити її функцію в тексті як цілому.

Макроконтекст задає напрямок асоціативних зв'язків, актуалізованих у конкретному поетичному тексті (з наук. літ.);

Однозначність терміна регламентується екстралінгвістичним макроконтекстом або ж лінгвістичним мікроконтекстом (з наук.-попул. літ.);

// Уся система знань, пов'язана з певним предметом, певною проблемою і т. ін.

Державу можна розглядати як макроконтекст, а конкретне місце, де відбувається комунікація, – як мікроконтекст (з навч. літ.).