макіавеллізм

МАКІАВЕЛЛІ́ЗМ, у, ч., книжн.

1. Політика, що не зупиняється перед жодними засобами боротьби (обманом, зрадництвом, убивствами) для досягнення своєї мети.

Пізніше сформувалося поняття макіавеллізму як втілення безсоромності, цинізму й нестримного егоїзму в політиці (з наук. літ.);

Макіавеллі радив государю “по можливості не віддалятися від добра, але при потребі не чуратися й зла”. Такі правила політики й складають сутність “макіавеллізму” (з навч. літ.).

2. Підступність, віроломство.

Етичний релятивізм, так чи інакше, з великою вірогідністю обертається на різного кшталту макіавеллізм (з газ.);

– А я не славословлю князя Костянтина, – відказав невпевнено по хвилі. – І Корнякта, мецената нашого братства – теж... – Але ж користаєте з їх допомоги .. Хіба це не макіавеллізм? Мета виправдовує засоби... (Р. Іваничук).