1. Словник української мови у 20 томах

маловір

МАЛОВІ́Р, а, ч.

Той, хто мало вірить у кого-, що-небудь, недостатньо переконаний у чомусь.

[Юда:] А я ж обдерти дався до нитки, до шага – і що ж я мав?.. І що ж я чув за те? Якеє слово? (Наслідує чийсь голос). “Лукавий! Маловіре!” (Леся Українка);

Були невіри, й маловіри, І слабодухі, й слинтяї (П. Усенко);

Гетьман лише посміхнувся у відповідь на те лихе віщування – забобонним чи маловіром він не був (В. Чемерис);

Віра служить остереженням для невіруючих і маловірів, бо вказує на їх гріхи у цьому світі і грозить покаранням – в прийдешньому житті (з рел.-церк. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маловір — малові́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маловір — -а, ч. Той, хто недостатньо вірить у що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. маловір — Недовірок, невіра, див. апоретик, скептик Словник чужослів Павло Штепа
  4. маловір — МАЛОВІ́Р, а, ч. Той, хто недостатньо вірить у що-небудь. [Юда:] А я ж обдерти дався до нитки, до шага — і що ж я мав?.. І що ж я чув за те? Якеє слово? (Наслідує чийсь голос). "Лукавий! Маловіре!" (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. маловір — Маловір, -ра м. Маловѣръ. Коли Бог траву так зодягає, то як більше вас, маловіри. Єв. Л. ХП. 28. Словник української мови Грінченка