малограмотний

МАЛОГРА́МОТНИЙ, а, е.

Який не вміє добре читати й писати, мало знає.

– Де вже нам! – казали передні, – ми люди малограмотні або й зовсім неграмотні: куди нам полічити отаку силу! (С. Васильченко);

[Тарас:] Значить, ви малограмотний ще чоловік, .. а вам вже пора навчитись добре читати... (О. Корнійчук);

Вiн .. заздрив малограмотному дячковi, який правив з п'ятого через десяте, однак доводив паству до слiз (Р. Андріяшик);

// Погано обізнаний у певній галузі знань.

Думки цих вчених, хоч вони й були дуже поважними, губилися в цілому морі тих нікчемних вигадок, що їх пускали про мову нашу всякі малограмотні добровольці-філологи (І. Огієнко);

– Хтозна, чи Терешко не має рації, – додав до всього обережно малограмотний у справах філософії Булава (У. Самчук);

Вона дружньо посміхнулася, навіть малограмотний міг прочитати в цій посмішці: “Розслабся, хлопчику!” (А. Кокотюха);

Економічно малограмотна журналiстська братiя, що за останнi стабiльні пiвтора року вже призабула термiнологiю валютного ринку, швиденько взялася за перо i вихлюпнула на голови читачiв море спотвореної iнформацiї (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

малограмотний

Значення в інших словниках