мандейці

МАНДЕ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. манде́єць, ч.)

Послідовники мандейства.

Поруч було там містечко, славне тим, що на третину населяли його мандейці (Ю. Логвин);

Мандейцi – нащадки стародавнiх ассиро-вавилонян (з навч. літ.).