марема
МАРЕ́МА, и, ж.
1. В Італії – низинне заболочене морське узбережжя від гирла р. Арно до Неаполітанської затоки.
На осушених ділянках мареми висівають трави, вирощують рис, займаються пасовищним тваринництвом (з навч. літ.).
2. Порода великих собак, яких використовують для охорони отар овець, різновид вівчарки; собака такої породи.
Мареми – чудові пастухи, які люблять свою роботу. Вони є найзлішими ворогами вовків (з наук.-попул. літ.);
Марема – великий собака з ведмедячою головою й міцними щелепами (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марема — маре́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- марема — -и, ж. В Італії – низинне заболочене морське узбережжя від гирла р. Арно до Неаполітанської затоки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марема — маре́ма (італ. maremma, від mare – море) смуга низовинних, часто заболочених ділянок на західному узбережжі Апеннінського півострова. Словник іншомовних слів Мельничука
- марема — МАРЕ́МА, и, ж. В Італії — низинне заболочене морське узбережжя від гирла р. Арно до Неаполітанської затоки. Словник української мови в 11 томах