маркований

МАРКО́ВАНИЙ, а, е.

1. спец. Дієпр. пас. до маркува́ти 1, 2.

До ювілею випустити маркований конверт (з газ.);

Товар має бути маркований відповідно до вимог країни призначення (з навч. літ.);

Підходимо до жіночки, яка торгує взуттям. Вона демонструє виріб, чомусь маркований під імпорт і схожий на щось середнє між черевиком, кедом та кирзачем (із журн.).

2. лінгв. Який має додаткову диференційну ознаку порівняно з протиставленим йому елементом (елементами).

Вітчизняне літературознавство останніх десятиріч наповнене активно маркованими ґрунтовними, змістовними дослідженнями з проблеми своєрідності функціонування жанрів в українській літературі початку ХІХ ст. (з наук. літ.);

Суфіксальні субстантиви мають здебільшого стилістично маркований характер (з наук.-попул. літ.).