1. Словник української мови у 20 томах

марля

МА́РЛЯ, і, ж.

Тонка бавовняна тканина з рідко переплетених ниток, що використовується найчастіше як перев'язний матеріал.

Олександр Іванович тихенько підійшов до дитячого ліжка і крізь напнуту на бильцях марлю глянув на свого хлопчика (Б. Антоненко-Давидович);

Пішли назустріч [біженцям] санітарні машини, вози з перебинтованими чистою марлею людьми (В. Козаченко);

Стегно паленіло, наче там, під товщею марлі й вати, все ще довбали кістку тупим зазубреним долотом (Є. Доломан);

У несесері щось біліло, там справді виявився жмутик вати і невеличкий клаптик марлі (А. Кокотюха).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марля — ма́рля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. марля — -і, ж. Тонка бавовняна тканина з рідко переплетених ниток, що використовується найчастіше як перев'язний матеріал. Гемостатична марля — тканина, яка складається з волокон оксицелюлози, нейтралізованої лугами; розсмоктується в тканинах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. марля — (мед.) сівка Словник чужослів Павло Штепа
  4. марля — Ма́рля, -лі, -лею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. марля — МА́РЛЯ, і, ж. Тонка бавовняна тканина з рідко переплетених ниток, що використовується найчастіше як перев’язний матеріал. Пішли назустріч [біженцям] санітарні машини, вози з перебинтованими чистою марлею людьми (Коз. Словник української мови в 11 томах