1. Словник української мови у 20 томах

маршалок

МАРША́ЛОК, лка, ч.

1. Голова сейму в Польщі.

Дивись: не гайдуки, не маршалки застилають у мене стіл. Доказали ми ляхам козацької слави: княгині їх тепер служать козакам за столом і не за столом! (П. Куліш);

У Семена Непийводи за цісаря Франца-Йосифа, а потім за маршалка Йосифа Пілсудського було аж два з половиною морги землі... (Остап Вишня);

– Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса. Потім маршалок попереднього сойму просить у короля дозволу .. обрати нового маршалка (З. Тулуб).

2. У Росії до 1917 р. – представник дворянства, якого обирали на губернських і повітових зборах і який керував становими справами дворянства; предводитель дворянства.

Пізніше підтримування фамільного престижу впало на обов'язок старшого брата письменникового, Андрія Квітку, многолітнього губернського маршалка (М. Зеров).

3. заст. Дворецький у польському поміщицькому домі.

За плечима у воєводи урочисто стояв його маршалок (Іван Ле);

Сьогодні взявся він виконувати роль Маршалка двірського (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

4. заст. Староста під час весілля.

Не дивуйтеся, маршалки, що коротенькі подарки (Сл. Б. Грінченка);

[Хор:] Оддай [келих] маршалку Через праве плече – Нехай він виллє, Нехай потече (І. Кочерга);

Пироги, загорнуті в хустку, приносила майбутній невістці напередодні вінчання мати молодого разом із батьком, маршалком та молодим (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маршалок — Марша́лок: — виборна особа у поміщицькому самоврядуванні; предводитель дворянства, голова сейму [44-2] — голова повітової ради або сейму в колишній Австрії [IX] — голова повітової ради в цісарській Австро-Угорщині [23] — предводитель дворянства... Словник з творів Івана Франка
  2. маршалок — марша́лок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. маршалок — Маршало́к. Голова сейму. Бувший маршалок краєвий Низшої Австриї, князь Кольоредо Мансфельд, помер (Б., 1895, 19, 4) // пол. marszałek — 1) військ. маршал, 2) голова сейму, marszałek szlachty — провідник шляхти. Українська літературна мова на Буковині
  4. маршалок — -лка, ч. 1》 іст. Голова сейму в Польщі. 2》 У дореволюційній Росії – представник дворянства, якого обирали на губернських і повітових зборах і який керував становими справами дворянства; проводир дворянства. 3》 заст. Дворецький у польському поміщицькому домі. 4》 заст. Староста під час весілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. маршалок — Ватажок шляхти певної території, управитель, титул урядників різних рангів Словник застарілих та маловживаних слів
  6. маршалок — ДВОРЕ́ЦЬКИЙ (старший лакей у багатому панському домі), МАЖОРДО́М, МАРША́ЛОК, ШАФА́Р (у польському панському домі). По порожніх кімнатах дибав старий дворецький з ключами в руках (І. Нечуй-Левицький); Швенд.. Словник синонімів української мови
  7. маршалок — Марша́лок, -лка; -ша́лки, -лків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. маршалок — МАРША́ЛОК, лка, ч. 1. іст. Голова сейму в Польщі. У Семена Непийводи за цісаря Франца-Йосифа, а потім за маршалка Йосифа Пілсудського було аж два з половиною морги землі… (Вишня, І, 1956, 353); — Як відомо панові... Словник української мови в 11 томах
  9. маршалок — Маршалок, -лка м. 1) Предводитель дворянства. Маршалок повітовий. К. МБ. II. 121. 2) Староста въ свадебномъ обрядѣ. Не дивуйтеся, маршалки, що коротенькі подарки. Мет. 190. 3) Дворецкій. Словник української мови Грінченка