матеріаліст

МАТЕРІАЛІ́СТ, а, ч.

1. Послідовник матеріалістичної філософії.

Як дослідник природи, він [І. Мічурін] був матеріалістом-діалектиком (О. Довженко);

– Надія – це, понімаєте, ідеалістична річ, а ми – матеріалісти; ми дивимось на це з точки зору неминучості певного історичного процесу (Б. Антоненко-Давидович);

Матеріалісти за вихованням, в глибині свого “я” кожен прагнув безсмертя (А. Дімаров).

2. Людина, що вузькопрактично, раціоналістично ставиться до дійсності, заперечує ідеальне, високе.

– А то я б був думав, що й ви пристали до того гурту, що уважає Богдана Олеся за матеріаліста й бог зна якого вдоволеного й щасливого. А все через те, що він зачиняє душу й не виносить свойого я на торг. (О. Кобилянська);

А все ж таки була одна пісня, котра зворушувала його. Як співали “Родимий краю”, цей матеріаліст плакав (Б. Лепкий);

// розм. Той, хто на перше місце ставить особисту вигоду.

[Печариця:] А на лихої години я буду це робити [вчити дітей]? Що мені з того за користь? .. [Галя:] О, який же ви матеріаліст! (Панас Мирний);

В бесіді вони [ліберали] часто люблять широкі, розмашні фрази, грімкі слова, – а на ділі вони крайні матеріалісти, консерватисти та самолюби (І. Франко);

– Небо кольору папірця в п'ять карбованців, – сказав він. – Ви такий матеріаліст? – Безперечно. (В. Підмогильний).