матірки

МАТІРКИ́, ро́к, мн. (одн. ма́тірка, и, ж.), розм.

Матері́.

І що то вже за мати була! Між матірками – навдивовижу мати! (О. Стороженко);

[Мелашка:] Мерщій, мерщій, матірки, беріть хліб-сіль в руки та зустрічайте (М. Кропивницький);

Дома матірки й батьки сварилися, що вже вечір, а дочки й сини не йдуть корів доїти та товар напувати (Б. Грінченко);

– Е, діду! Сказано, молоде, зелене та ще й в розкошах виросло, що воно розуміє? Хіба то воно винне? Матірки та батьки не вчать, а самі дитинята нічого собі, не злі (Дніпрова Чайка).