маячіння
МАЯЧІ́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. мая́чи́ти².
В цьому будинку [для божевільних] стояв постійний, невгамовний гул. Пересичені маячінням, мешканці його наповнювали кімнати .. дикими, печальними й беззмістовними вигуками (І. Микитенко);
Ніч минула без сну. В хворобливому маячінні жінці ввижалися образи чоловіка й сина (О. Донченко);
* У порівн. Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маячіння — маячі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- маячіння — див. марення Словник синонімів Вусика
- маячіння — -я, с. Дія і стан за знач. маячити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маячіння — маячіння маячня ◊ маячіння зрізаної голови́ дурниці, нісенітниці (ст)|| = баєр Лексикон львівський: поважно і на жарт
- маячіння — МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ) (гарячковий стан хворої чи сонної людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою), МАЯЧНЯ́, МАЯ́ЧЕННЯ (МАЯЧІ́ННЯ), ВЕРЗІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
- маячіння — Маячі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- маячіння — МАЯЧІ́ННЯ, я, с. Дія та стан за знач. мая́чи́ти². В цьому будинку [для божевільних] стояв постійний, невгамовний гул. Пересичені маячінням, мешканці його наповнювали кімнати.. дикими, печальними й беззмістовними вигуками (Мик. Словник української мови в 11 томах