менджун
МЕНДЖУ́Н, а́, ч., заст.
Той, хто менджує.
Тут крутилися й чорновусі цигани, .. горбоносі забарні волохи, татари-воловоди і менджуни на тонконогих бахматах-конях (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- менджун — менджу́н іменник чоловічого роду, істота перекупник розм. Орфографічний словник української мови
- менджун — див. спекулянт Словник синонімів Вусика
- менджун — -а, ч., розм. Той, хто менджує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- менджун — БАРИ́ШНИК заст. (скупник і перепродувач коней, худоби, а також сільськогосподарської продукції, ремісничих виробів з метою прибутку), ЛІВЕРА́НТ заст.; МЕНДЖУ́Н розм. (перев. про того, хто перепродує коней); ПРА́СОЛ заст. Словник синонімів української мови
- менджун — МЕНДЖУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто менджує. Тут крутилися й чорновусі цигани, ..горбоносі забарні волохи, татари-воловоди і менджуни на тонконогих бахматах-конях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 135). Словник української мови в 11 томах
- менджун — Менджун, -на м. Барышникъ, занимающійся мѣной лошадей. Найшов менджуна: продавай, кажу, мого коня аби кому. Лебед. у. Словник української мови Грінченка