менінгіт
МЕНІНГІ́Т, у, ч.
Запалення оболонок мозку.
Звичайно, молода лікарка могла не визначити менінгіт (О. Копиленко).
△ (1) Цереброспіна́льний менінгі́т – запалення оболонок головного й спинного мозку.
Описано чимало недугів, які інтенсивнішають у роки максимальної сонячної активності і серед них такі небезпечні, як церебральний менінгіт, туберкульоз, чума (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- менінгіт — менінгі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- менінгіт — -у, ч., мед. Запалення оболонок головного та спинного мозку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- менінгіт — (мед.) мізкозапал Словник чужослів Павло Штепа
- менінгіт — менінгіт: ◊ менінгіт на голову несподівано великий клопіт, переживання (м, ср, ст) ◊ менінгіт передава́в привіт ірон. про людину, яка взимку ходить без головного убору (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- менінгіт — менінгі́т [від грец. μήνινξ (μήνιγγος) – мозкова оболонка] запалення мозкових оболонок головного й спинного мозку людини й тварин. Спричинюють бактерії (менінгокок, стафілокок) та фільтрівний вірус. Словник іншомовних слів Мельничука
- менінгіт — МЕНІНГІ́Т, у, ч. Запалення оболонок мозку. Звичайно, молода лікарка могла не визначити менінгіт (Коп., Земля.., 1957, 102). Словник української мови в 11 томах