1. Словник української мови у 20 томах

менінгіт

МЕНІНГІ́Т, у, ч.

Запалення оболонок мозку.

Звичайно, молода лікарка могла не визначити менінгіт (О. Копиленко).

△ (1) Цереброспіна́льний менінгі́т – запалення оболонок головного й спинного мозку.

Описано чимало недугів, які інтенсивнішають у роки максимальної сонячної активності і серед них такі небезпечні, як церебральний менінгіт, туберкульоз, чума (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. менінгіт — менінгі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. менінгіт — -у, ч., мед. Запалення оболонок головного та спинного мозку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. менінгіт — (мед.) мізкозапал Словник чужослів Павло Штепа
  4. менінгіт — менінгіт: ◊ менінгіт на голову несподівано великий клопіт, переживання (м, ср, ст) ◊ менінгіт передава́в привіт ірон. про людину, яка взимку ходить без головного убору (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. менінгіт — менінгі́т [від грец. μήνινξ (μήνιγγος) – мозкова оболонка] запалення мозкових оболонок головного й спинного мозку людини й тварин. Спричинюють бактерії (менінгокок, стафілокок) та фільтрівний вірус. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. менінгіт — МЕНІНГІ́Т, у, ч. Запалення оболонок мозку. Звичайно, молода лікарка могла не визначити менінгіт (Коп., Земля.., 1957, 102). Словник української мови в 11 томах