месьє
МЕСЬЄ́, МСЬЄ, рідше МОСЬЄ́, невідм., ч.
Увічливе називання чоловіка у Франції та деяких інших країнах, приєднуване звичайно до прізвища.
У третій чверті того року до гімназії прибув замість симпатичної, але хворої на туберкульоз викладачки французької мови Софії Нарцизівни справжній француз, мало не з самого Парижа, месьє Шарль (Б. Антоненко-Давидович);
– Це француз! – пояснила Хомі землячка. – Мосьє Жан! (О. Гончар);
Кого я бачу! Це ви, мсьє Юркевич? Яка зустріч! (І. Кочерга);
Потім все ж таки Богдась примітив – мсьє Пассек далеко жвавіше розмовляє з мамою, коли Богдася немає з ними (О. Іваненко);
// Увічливе звертання до чоловіка у Франції та деяких інших країнах.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- месьє — Як визначати рід невідмінюваних іменників? Про це можна дізнатися з навчального посібника “Стилістика ділової мови” (видання Міжрегіональної Академії управління персоналом – МАУП). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- месьє — месьє́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- месьє — невідм., ч. Те саме, що мосьє. Великий тлумачний словник сучасної мови