1. Словник української мови у 20 томах

милозвучність

МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. милозву́чний.

Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (І. Франко);

Чистота голосоведення, правдивість [відповідність] між текстом церковної пісні та її музикою, загальна милозвучність – от характерні прикмети творів Бортнянського (з навч. літ.);

Поезія – це краса і своєрідна музика, вона граціозна і не любить порушень милозвучності (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. милозвучність — милозву́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. милозвучність — -ності, ж. Властивість за знач. милозвучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. милозвучність — ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ рідше, ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬ заст. Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М. Словник синонімів української мови
  4. милозвучність — МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. милозву́чний. Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (Фр. Словник української мови в 11 томах