1. Словник української мови у 20 томах

миротворець

МИРОТВО́РЕЦЬ, рця, ч.

Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки.

Це був справжній миротворець [М. Лисенко]: люди всяких партій, напрямків, національностей, різного віку, полу [статі], розвитку і вдачі – усі горнулись до його ніжної, ясної, без краю привітної душі, і всім він уділяв тієї живущої, цілющої води, якої у його було невичерпне джерело (Дніпрова Чайка);

– Коли я думаю про чоловіка, що зміг би принести замирення й згоду в наші лави, я не знаходжу нікого, окрім вас .. – Поганий з мене миротворець (Л. Смілянський);

– Генерал таємної поліції в образі ангела-миротворця! – вибухнув грубим солдатським реготом Веллер (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миротворець — миротво́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. миротворець — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  3. миротворець — [мBротвореиц'] -рц'я, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. миротворець — -рця, ч., уроч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. миротворець — Миротво́рець, -тво́рця; -тво́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. миротворець — МИРОТВО́РЕЦЬ, рця, ч., уроч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. Це був справжній миротворець [М. Лисенко]: люди всяких партій, напрямків, національностей, різного віку, полу [статі]... Словник української мови в 11 томах
  7. миротворець — Миротворець, -рця ж. Миротворецъ, примиритель. Блаженні миротворці, бо такі синами Божими зватимуться. Єв. Мт. V. 9. Словник української мови Грінченка