мисливий
МИСЛИ́ВИЙ¹, а, е, заст.
Розумний.
Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок);
Не тобі я, добродію, Ситий та щасливий. Друкуватиму мій гомін, Щирий і мисливий (Я. Щоголів);
// Умілий.
Сама наймисливіша ткаля не затче такої рясної плахти, як мати-природа заткала на диво людям ту широку долину! (Панас Мирний).
МИСЛИ́ВИЙ², вого, ч., розм.
Те саме, що мисли́вець 1.
Була у пана псарня славна, Бо пан мисливий добрий був (І. Франко);
І трошки перебільшує мисливий Свою вчорашню здобич “на зорі” (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мисливий — мисли́вий 1 прикметник розумний рідко мисли́вий 2 іменник чоловічого роду, істота мисливець розм. Орфографічний словник української мови
- мисливий — див. розумний; умілий Словник синонімів Вусика
- мисливий — I -а, -е, заст. Розумний. || Умілий. II -вого, ч., розм. Те саме, що мисливець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мисливий — РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст. Словник синонімів української мови
- мисливий — Мисли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мисливий — МИСЛИ́ВИЙ¹, а, е, заст. Розумний. Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Вовчок, І, 1955, 223); Не тобі я, добродію, Ситий та щасливий. Друкуватиму мій гомін, Щирий і мисливий (Щог., Поезії, 1958, 56); // Умілий. Словник української мови в 11 томах