1. Словник української мови у 20 томах

мисліте

МИСЛІ́ТЕ, невідм., с., заст.

Старовинна назва букви “м”.

* Образно. Звичаю Козацького наберешся, Та побачиш світа, Не такого, як у бурсі, А живі мисліте з товариством прочитаєш (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мисліте — мислі́те іменник середнього роду назва букви 'м' у слов'яно-руській азбуці іст. Орфографічний словник української мови
  2. мисліте — невідм., с., заст. Назва букви "м" у слов'яно-руській азбуці. Писати мисліте заст. — вештатися п'яним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мисліте — писа́ти (випи́сувати) мислі́те, жарт. Іти нетвердою ходою, хитаючись, плутаючи ногами (про п’яного). Піп, поспішаючи за кимсь, писав мисліте і щось розмовляв сам с собою (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  4. мисліте — Мислі́те, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мисліте — МИСЛІ́ТЕ, невідм., с., заст. Назва букви "м" у слов’яно-руській азбуці. *Образно. Звичаю Козацького наберешся, Та побачиш світа, Не такого, як у бурсі, А живі мисліте з товариством прочитаєш (Шевч., II, 1963, 331). ◊ Писа́ти (випи́сувати) мислі́те, жарт. Словник української мови в 11 томах
  6. мисліте — Мисліте с. нескл. 1) Церк.-слав. названіе буквы М. 2) писати мисліте. Шататься въ пьяномъ видѣ. Було на світі все не мило, мисліте по землі писав. Котл. Ен. II. 32. Словник української мови Грінченка