мить

МИТЬ, і, ж.

Дуже короткий проміжок часу; момент (у 1 знач.).

Він нахилився вперед, витягнув шию і ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить (М. Коцюбинський);

// чого, яка. Певний відрізок часу.

Важке зітхання з плачем вирвалось якраз у ту мить, коли зробилося тихо (Панас Мирний);

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (В. Сосюра).

Перемо́вчати хвили́ну (мить, і т. ін.) див. перемо́вчувати.

○ (1) У (в) пе́ршу мить (хвили́ну), у знач. присл. – зараз же, одразу ж після чого-небудь.

Висунувшись з-під шинелі, Сагайда в першу мить не міг збагнути, де він (О. Гончар).

◇ (2) В одну́ мить, перев. з дієсл. – дуже швидко, миттєво; враз.

Василь напряг усі сили і в одну мить, то зігнувшись, то вигнувшись, штовхнув по спині Габелка (Панас Мирний);

За димом палахнуло полум'я й обхопило клуню в одну мить (І. Нечуй-Левицький);

Вихор в одну мить зсунувся на дно чагарника і швидко побіг проваллям до містка (В. Кучер);

// за дуже короткий час.

Вона поприбирала, повимивала, повичищала все чисто в хаті в одну мить (І. Нечуй-Левицький);

Кожне серйозне рішення в бізнесі може в одну мить призвести до процвітання чи зробити банкрутом, як уже пощастить (з газ.);

В єди́ну мить.

В єдину мить відійшло вбік усе, про що мріялось (О. Гончар);

(3) За [яку́сь (одну́, коро́тку і т. ін.)] мить, перев. з дієсл.:

а) протягом короткого відрізку часу; дуже швидко.

Скочив на сноповий віз Щербини, та й за якусь мить рання курява покрила і віз, і хлопця (М. Стельмах);

– Так цей дядя Коля велосипед за одну мить зробить (С. Тельнюк);

Грозова хмара вихлюпнула зливу За мить одну (П. Воронько);

б) через короткий відрізок часу, відразу після чого-небудь; тут же.

Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський);

в) безпосередньо перед чим-небудь; тільки що, щойно.

Ось підійшла вона – і зір у зорі тоне. А перед цим, за мить, я кляв її за муки (В. Сосюра);

(4) На [яку́сь (одну́, невели́ку і т. ін.)] мить, перев. з дієсл. – на короткий час; ненадовго.

Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі З ліжка мене підніміть (П. Грабовський);

Ось і зупинка – всього лиш на мить (Д. Павличко);

На якусь мить Глухов розгубився (І. Рябокляч);

На одну мить майнула думка: а може, піти в садок, на вулицю (О. Донченко);

[Жирондист:] Я часом тут оживав на невелику мить, і серце билось так, мов у живого (Леся Українка);

(5) Ні на мить, перев. з дієсл. – зовсім, ніяк.

Затлівся присок дрібними зірками, та вогник не спалахнув ні на мить (Леся Українка);

Він не спускав автомата ні на мить (В. Собко);

// ніко́ли.

Забути я не зможу Тебе до смерті ні на мить (Л. Забашта);

Не досягти... І не здолати свою розпуку ні на мить (Грицько Григоренко);

Сме́ртний час (кіне́ць) <�Сме́ртна мить> див. час;

(6) Тіє́ї ж ми́ті, перев. з дієсл. – відразу ж, зараз же; одночасно з чимсь.

Несподівано виділився дівочий голос. Тієї ж миті він побачив Ясногорську (О. Гончар);

У миг (мить) о́ка див. миг²;

(7) У ту ж мить, перев. з дієсл. – відразу ж, зараз же; одночасно з чимсь.

Як тільки вихилив Панько голову понад браму, в ту ж мить пустився руками й зіскочив на землю, як кіт (Л. Мартович);

Ту ж мить.

Враз музика увірвалась. Коло зробило ще по інерції рух, але ту ж мить розірвалось (М. Коцюбинський);

У ту ж хвили́ну (хви́лю, мить) див. хвили́на.