молебень
МОЛЕ́БЕНЬ, бню, ч.
Коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров'я, благополуччя кого-небудь.
Молебень же втяли Еолу, Щоб вітрам, по його ізволу [волі], В другий бік повелів дмухнуть (І. Котляревський);
Відомо, що рух повсталих на чолі з Залізняком почався з молебню в Мотронинському монастирі поблизу Черкас (з наук. літ.);
Уже, мабуть, молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили! І заридали дзвони, загули! – це ж там за браму хлопців провели (Л. Костенко).
(1) Подя́чний моле́бень рел.-церк. – богослужіння, змістом якого є подяка Богові за особливе благодіяння до цілого народу, окремого поселення, родини чи особи.
Відправити подячний молебень.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- молебень — моле́бень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- молебень — див. БОГОСЛУЖБА. Словник синонімів Караванського
- молебень — І молебінь, заст. молебен Богослужіння, під час якого здійснюють подячне або прохальне моління з приводу подій чи потреб у житті цілого суспільства або окремої особи; параклис Словник церковно-обрядової термінології
- молебень — -бню, ч. Коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров'я, благополуччя кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- молебень — Моле́бень, -ле́бня, -ле́бневі; -ле́бні, -бнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- молебень — МОЛЕ́БЕНЬ, бня, ч. Коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров’я, благополуччя кого-небудь. Молебень же втяли Еолу, Щоб вітрам, по його ізволу [волі], В другий бік повелів дмухнуть (Котл. Словник української мови в 11 томах
- молебень — Молебень, -бня м. Молебень. Дав би на молебень, та й собі потребен. Ном. № 4770. Словник української мови Грінченка