молоденький

МОЛОДЕ́НЬКИЙ, а, е.

1. Пестл. до молоди́й 1–4.

Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава (І. Нечуй-Левицький);

Дзвенить молоденький голосок, і в ньому журба переплітається з прихованою радістю (М. Стельмах);

– Оставайся в нас із Богом, молодичко .. Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш (Марко Вовчок);

Пливе тихо над водою Місяць молоденький: Вподобався дівчиноньці Козак молоденький (Л. Боровиковський);

– Як, я не їм поросяти? Воно ж таке молоденьке, сите й ніжне, йому і трьох тижнів не було (М. Коцюбинський);

Річка вже стала. Лід на ній молоденький та блискучий-блискучий (Остап Вишня);

Ось молоденький дубняк. Як прикрашені на ньому листя дощовими краплинами! (А. Хижняк).

2. у знач. ім. молоде́нькі, ких, мн. (одн. молоде́нький, кого, ч.; молоде́нька, кої, ж.). Ті, хто має небагато років.

Йшла дівчина з козаченьком, – Де те лихо в ката? Любо, мило молоденьким, – Справді голуб'ята (П. Грабовський);

Утопився б молоденький, Щоб не нудить світом (Т. Шевченко);

– Ой час-пора молоденькій Та гіллячко звить! (Леся Українка).