1. Словник української мови у 20 томах

молодцюватий

МОЛОДЦЮВА́ТИЙ, а, е, розм.

Який має бравий вигляд; ставний, спритний.

Молодцюватий портьє запопадливо відчинив перед ними [мандрівниками] скляні двері до просторого холу (Ю. Бедзик);

Підійшов до саней Григорій Волошин .. Широкий у плечах, вузький у стані, молодцюватий з виду, він, здавалось, був не батьком, а старшим братом Романа (М. Стельмах);

// Власт. молодцеві (у 2 знач.).

Молодцювата виправка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молодцюватий — молодцюва́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. молодцюватий — див. спритний Словник синонімів Вусика
  3. молодцюватий — -а, -е. Який має бравий вигляд; ставний, спритний. || Власт. молодцеві (у 2 знач.). Молодцювата виправка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. молодцюватий — БРА́ВИЙ (який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю), БАДЬОРИ́СТИЙ рідше, ХВА́ЦЬКИЙ розм., ГОЛІ́ННИЙ розм., МОЛОДЦЮВА́ТИЙ рідше. — В неї ж наречений є, — нагадує Ганна Остапівна. — Та ще такий бравий, з мотоциклом (О. Словник синонімів української мови
  5. молодцюватий — МОЛОДЦЮВА́ТИЙ, а, е, рідко. Який має бравий вигляд; ставний, спритний. Молодцюватий портьє запопадливо відчинив перед ними [мандрівниками] скляні двері до просторого холу (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 6); Підійшов до саней Григорій Волошин.. Словник української мови в 11 томах