молоточок

МОЛОТО́ЧОК, чка, ч.

1. Зменш.-пестл. до молото́к 1.

Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки (С. Васильченко);

Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й .. забивав у раму цвяхи (С. Чорнобривець);

* Образно. Дівчина запинає похапцем хустку і чує, як їй у висках молоточками б'є (Ірина Вільде).

2. анат. Одна із слухових кісточок у середньому вусі людини та ссавців.

За барабанною перетинкою знаходиться порожнина середнього вуха з трьома слуховими кісточками: одна з них – молоточок – упирається в барабанну перетинку (з навч. літ.).

3. спец. Ударний пристрій у деяких механізмах, інструментах.

Бонковський трохи його [фортепіано] полагодив, пообмотував нитками поламані молоточки (І. Нечуй-Левицький);

// Прилад, яким користуються лікарі, оглядаючи хворого.

Лікар вистукує молоточком хворого.

Хід молото́чка див. хід.

◇ (1) [Як] з молото́чка, жарт. – новий або оновлений, чистий, гарний і т. ін. (перев. про взуття).

Черевички як з молоточка (з усн. мови).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молоточок — молото́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. молоточок — -чка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до молоток 1). 2》 анат. Одна із слухових кісточок у середньому вусі людини та ссавців. 3》 спец. Ударний пристрій у деяких механізмах, інструментах. || Прилад, яким користуються лікарі, оглядаючи хворого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. молоточок — (як) з молото́чка, жарт. Новий або оновлений, чистий, гарний і т. ін. (перев. про взуття). Черевички як з молоточка (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
  4. молоточок — МОЛОТО́ЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до молото́к 1. Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки (Вас., І, 1959, 362); Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й.. забивав у раму цвяхи (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  5. молоточок — Молото́к, -тка м. Молотокъ. Добре ковадло не боїться молотка. Ном. № 7357. ум. молото́чок. Словник української мови Грінченка